Сорочку мати сину вишивала

І душу, й серце в вишивку вкладала.

Як пам’яті народної відлунки,

На полотні з’являлись візерунки,

Де кожен хрестик - то життєві миті...

Мережила по білому блакиттю,

Лягала ниточка до ниточки мрійливо -

Дитині б долю вишити щасливу,

Щоб оберегом стала для синочка

Руками неньки вишита сорочка.